Тим, хто не помер молодим

Сьогодні серед наркозалежних дедалі частіше зустрічаються люди, скажімо так, поважного віку, яким добре за 50 і навіть 60+.
Одразу хочу зазначити, що йдеться не про споживачів нелегальних речовин – коли активні наркомани у літньому віці вживають цілком легальні ліки (можливо, здобуті не завжди легальним способом, але все ж таки), що переважно пов’язано з необхідністю приймати замісні препарати або АРВ-терапію.

Навряд чи я помилюся з твердженням, що майже всі, хто не зміг зав’язати молодим, але таки з роками зіскочив з голки, то здебільшого завдяки участі в програмі ЗПТ. І що саме завдяки їй, підтримувальній терапії, продовжують жити, незважаючи на купу «добром набутих захворювань».

Кожного року, наближаючись до чергового «ювілею», приходить усвідомлення, що доля була аж надто прихильна до нас. Адже, правду кажучи, після всього того, що доводилося коїти за життя, заштовхуючи в себе кілолітри лайна день у день, катуючи власні тіла аби улестити внутрішніх демонів, ми повинні були померти ще років надцять тому, але… цього не сталося. Можливо тому, що за нас помирали ті, хто був поруч, дорогі нам люди… і тепер сама доля немовби дає нам шанс прожити те, що залишилося замість них…
Але як би там не було, ми старіємо, при цьому залишаючись у найбільш вразливій до всіх ризиків «групі споживачів наркотиків». Інакше кажучи, залишки нашого здоров’я, сильно пошарпаного за роки системного одурманювання себе коханих, сильно відрізняються від здоров’я наших благополучних однолітків, які представляють середньостатистичну групу нормального загального населення.

Безумовно, дає надію те, що останнім часом у країні спостерігається доволі приємне явище: щорічно зростає кількість людей похилого віку, які живуть із наркозалежністю. Якщо ще років 20 тому публікація про «бабусю-наркоманку» могла шокувати читачів українських ЗМІ, а візит наркомана до лікаря міг спричинити обурення в черзі, то сьогодні ми немовби своїм віком мимоволі змінюємо ставлення до себе і проблеми загалом. Схоже, реальність стає такою, коли слід поставитися, щонайменше, з розумінням і до самого феномену залежності, і до покоління наркозалежних співвітчизників яке старіє.

Психоактивні речовини (ПАР) і вік

Згідно з даними Центру громадського здоров’я МОЗ України середній вік пацієнтів ЗПТ протягом 2014-2023 рр. зріс з 35,8 до 40,7 років, а частка пацієнтів 50+ в середньому складає майже 11%.
Вікові зміни стосуються й людей, які вживають психоактивні речовини на нелегальній наркосцені. За даними National Institute on Drug Abuse (NIDA), в 2020 році в світі налічувалось майже мільйон дорослих у віці 65 років і старше (!) із залежним розладом.

Старіння – природний процес. Але біологічне старіння у людей, які вживають наркотики, старших за 40 років, пришвидшується принаймні на 15 років у порівнянні з їхніми однолітками. Але поінформована і відповідальна людина може керувати цим процесом, зменшуючи ризики і виклики, що несе старіння.
Інформація, викладена нижче, адресується людям, які вживають ПАР/ЗПТ і наближаються до межі похилого віку, а також лікарям, які приймають таких пацієнтів. Ця інформація має сприяти формуванню відповідального ставлення до здоров’я наркозалежних з урахуванням вікових змін.

Вплив психоактивних речовин на людей віком 50+

•Метаболізм (перетворення і виведення речовини) відбувається повільніше, відновлення після дії речовини також триває довше.
•Ін’єкційне вживання ПАР призводить до виникнення післятромбофлеботичного синдрому (біль, зуд, набряки та трофічні виразки нижніх кінцівок), який важко піддається лікуванню та обмежує мобільність людини.
•В літньому віці проявляють себе хронічні захворювання. Літнім людям часто призначають більше ліків, ніж в молодших вікових групах, що підвищує ризик негативної взаємодії ліків і ПАР між собою. Дослідження NIDA за участю 3000 дорослих у віці 57-85 років показало, що майже половина використовує більше п’яти ліків або дієтичних добавок на день.
•Літні люди, які вживають ПАР, більш схильні ненавмисно зловживати ліками, забуваючи їх прийняти, приймаючи їх занадто часто або приймаючи неправильну кількість.
•Більшість госпіталізацій, викликаних вживанням ПАР, у віковій групі 50+ пов’язана із зловживанням алкоголем.
•Люди віком 50+ входять у зону ризику розвитку захворювань, притаманних цьому віку: гіпертонічна хвороба, остеопороз, цукровий діабет, хвороба Альцгеймера тощо. Вживання психоактивних речовин може знизити критичне ставлення до здоров’я і призвести до ігнорування вікових ризиків і викликів.
Це стосується й пацієнтів, які отримують замісну підтримуючу терапію: за даними дослідження (Benjamin H. Han, 2022), серед пацієнтів ЗТ старших 50 років 59,6% мали гіпертонічну хворобу, 55,3% – артрит, а у 66% було більше двох хронічних хвороб. Розповсюдженість порушення ходи, слуху та зору, падіння, хронічний біль та порушення сну також була вище серед пацієнтів ЗПТ, ніж серед загального населення.
•Порушення сну у літніх споживачів ПАР може призвести до прийому сильнодіючих снодійних препаратів, змішування яких з препаратами ЗПТ, алкоголем та деякими іншими ПАР може мати фатальні наслідки.
•Остеопороз – підвищена крихкість кісток через нестачу в них кальцію. Деякі психоактивні речовин значно підвищують ризик розвитку остеопорозу. Зокрема, амфетамін («фєн»), метамфетамін («мет»), мефедрон та інші «солі». Вживання цих ПАР в минулому значно підвищує ризик остепопорозу та інших хвороб кісток і суглобів (коксартроз кульшових суглобів) у літньому віці. Також ризик розвитку остепорозу підвищується при тривалому вживанні алкоголю, кофеїну.
•Люди літнього віку менш стресостійкі, тому можуть використовувати різні ПАР (в тому числі і рецептурні) як стресопротектори, змінюючи дозування і комбінуючи різні ПАР на свій розсуд.
•Куріння нікотину у віці 50+ несе в собі набагато більше шкоди і ризиків, ніж у молодому і старшому віці. У серцево-судинній системі літніх людей відбувається послаблення скорочувальної функції міокарда, зниження еластичності кров’яних судин, з’являються ознаки вікової гіпертензії. За таких умов нікотин значно погіршує стан серцево-судинної системи, що призводить до розвитку ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, порушення трофіки нижніх кінцівок і виникнення облітеруючого ендартереіту – важкого захворювання, яке пов’язане з поразкою артерій і капілярів нижніх кінцівок людини і є притаманним для курців.

Поради людям 50+, які вживають ПАР

•Якщо ви клієнт/ка програми ЗПТ, зупиніться на вже призначеному дозуванні. Обов’язково обговорюйте з лікарем стан свого здоров’я, які медикаменти і речовини ви приймаєте ще, крім ЗПТ.
•У зв’язку з ризиком розвитку гіпертонічної хвороби, ведіть регулярні заміри і щоденну фіксацію артеріального тиску (АТ). У людей старшого віку (40–60 років) АТ має становити 140/90. А для похилого віку (старше 60 років) — 150/90. У разі підвищення тиску, звертайтесь до свого сімейного лікаря. Якщо вам встановлено діагноз «гіпертонічна хвороба», уважно виконуйте призначення лікаря – вживайте тільки ті ліки, які вам прописано. Самостійно не змінюйте схему лікування гіпертонічної хвороби.
•Регулярно здійснюйте вимір показника глюкози у крові задля вчасного виявлення і лікування цукрового діабету. Нормальні показники глюкози становлять 3,5-5,7 ммоль/л – для дорослих; 3,3-6,5 ммоль/л – для людей похилого віку (65+).
•Обов’язково проконсультуйтесь у свого сімейного лікаря щодо профілактики і вчасного виявлення остеопорозу. Самопризначення лікарських препаратів та БАДів (біологічно активних добавок) й самолікування може бути шкідливим для здоров’я. Від остеопорозу ліків не існує. Однак існують препарати, шр можуть, наприклад, покращити кальцієвий обмін або прискорити одужання після перелому. Ваш лікар допоможе вам прийняти рішення, чи потрібні вам такі препарати після обстеження на остеопороз.
•Якщо можете, киньте або значно обмежте куріння нікотину.
•Безсоння є одним із найпоширеніших станів, які спостерігаються у дорослому віці та мають довгострокові та серйозні наслідки для здоров’я людини. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, молоді люди (віком 18-25 років) і дорослі (віком 26-64 роки) повинні спати щонайменше 7-9 годин (але не менше 6 годин або не більше 10-11 годин). Люди літнього віку (65 років і старше) повинні спати 7-8 годин (але не менше 5 годин і не більше 9 годин). Не вживайте снодійні препарати без попередньої консультації зі своїм сімейним лікарем або лікарем ЗПТ.
•Зневоднення для людей літнього віку особливо небезпечне через ризик інфаркту і тромбозів (унаслідок згущення крові). Щоденно необхідно пити 2-3 літри негазованої чистої води невеликими порціями (якщо не має протипоказань по захворюванням нирок і гіпертонічній хворобі!). Це правило особливо важливе для людей похилого віку, які вживають ПАР, оскільки з віком і під дією речовин відчуття спраги притупляється. Також обов’язковим у віці 50+ є обстеження у сімейного лікаря на предмет призначення препаратів, що розріджують кров.
•Хвороба Альцгеймера (ХА, деменція) – найчастіше розвивається в осіб старше 65 років, але останніми десятиліттями фахівці фіксують значне «омолодження» цієї хвороби. Вважається, що тривале вживання ПАР підвищує ризик і ранній початок ХА. В цьому контексті особливо небезпечним є алкоголь. Якщо у вас є скарги на забудькуватість, труднощі у визначенні часу, погіршення розуміння, збільшення кількості помилкових дій у фінансових операціях та інших діях, у яких ви раніше були впевнені, слід звернутись до свого сімейного лікаря для подальшого направлення на консультацію невропатолога, психіатра.

Профілактика хвороби Альцгеймера:

•помірна фізична активність (щоденна ранкова гімнастика, піші прогулянки, плавання, легкий біг, їзда на велосипеді);
•збалансоване харчування і дієта, що виключає жирні, смажені, копчені продукти, обмежує споживання солі й цукру, перевага віддається овочам, фруктам, нежирному м’ясу і рибі, кашам, молочнокислим продуктам;
•достатнє вживання вітамінів і мікроелементів (особливо, вітамінів групи В і магнію);
•відмова від спиртних напоїв або значне обмеження їх споживання.

Поради лікарям, які ведуть прийом пацієнтів літнього віку, які вживають ПАР

•Уважно вивчайте анамнез пацієнта навідними питаннями щодо прийому ПАР/препаратів ЗПТ. Не кожен з ваших відвідувачів зізнається в цьому самостійно. Отже делікатно і толерантно поцікавтесь щодо таких практик – чи мало місце вживання ПАР в минулому і які з ПАР вживаються зараз.
•З обережністю призначайте медикаменти людям, які вживають ПАР (в тому числі препарати ЗПТ), зокрема людям похилого віку, особам із хронічними захворюваннями. Призначайте нижчі дози препаратів. Беріть до уваги підвищений ризик взаємодії лікарських засобів.
•Будьте обережні у призначенні людям літнього віку, які вживають ПАР, рецептурних сильнодіючих снодійних і транквілізаторів (бензодіазепінів), габапентиноїдів (прегабалін, габапентин), антипсихотиків. Вживання цих препаратів пов’язане із збільшенням ризику падіння, розвитку делірію або розвитку залежності. Розгляньте можливість заміни бензодіазепінів на седативні препарати рослинного походження або такі, що не містять бензодіазепінів.
•При призначенні бензодіазепінів (гідазепам), особливо пацієнтам із порушенням метаболізму печінки, призначайте одну низьку початкову дозу раз на добу, оскільки бензодіазепіни можуть мати триваліший час дії у людей літнього віку.

•Не допускайте дискримінаційного ставлення до людей, які вживають ПАР, з повагою ставтесь до віку. Більшість людей у віці 50+ не мають внутрішнього ресурсу припинити прийом ПАР (через тривалу історію вживання і сформовану стійку залежність), тому ставтесь до факту прийому ПАР цими людьми толерантно і обирайте тактику з позицій зменшення шкоди.
•Під час прийому оцінюйте та надавайте відповідну допомогу щодо будь-якої ситуації жорстокого поводження, насильства (наприклад, домашнього насильства) щодо людей похилого віку та випадків соціальної занедбаності. Обговоріть з таким пацієнтом можливе звернення до громадської чи державної організації, які займаються захистом прав ЛВІН. Зв’яжіться з відповідною юридичною службою або організаціями зменшення шкоди, які працюють у громаді.

Загальні поради людям 50+ 60+

1. Якщо ви курите, покиньте цю звичку або значно обмежте куріння.
2. Будьте активними. Громадська діяльність, помірні фізичні навантаження, творчість.
3. Правильно харчуйтесь. Не переїдайте.
4. Тримайте свою вагу в нормі.
5. Запобігайте падінням.
6. Відвідуйте сімейного лікаря регулярно.
7. Контролюйте свій стрес.

Від автора:
Маючи багаторічний досвід вживання наркотиків і життя з наркозалежністю (зокрема чимало років на метадоновій терапії), вважаю доречним додати трохи корисної, на мій погляд, інформації «від першої особи».
Взагалі, слід розділити наркоспільноту – крім пацієнтів ЗПТ і споживачів вуличних/нелегальних наркотиків також – на хронічних/системних споживачів і рекреаційних (контрольована періодичність вживання). Також слід відрізняти групи за способом вживання: ін’єкційні та всі інші (оральне, назальне тощо). Річ у тім, що вік 50+/60+ зустрічається здебільшого лише серед пацієнтів ЗПТ і дуже рідко навіть при контрольованих практиках вживання серед ін’єкційних споживачів. Але навіть такі факти можливі лише при вживанні опіатів і виключає таке при вживанні солей і цілої низки кустарних стимуляторів. Будь-яких.

Ін’єкції дуже рано «забивають» судини, вени, а наслідки ніяк не дадуть змоги жити організму понад 15-20 років систематичного ін’єкційного вживання.
Тобто рекомендувати щось при ін’єкційному вживанні кустарних речовин людям віком 50+ немає сенсу. Так само як і споживачам амфетаміну, «гвинта» та схожих стимуляторів і солей – у цій групі стільки не живуть. Утім, є поодинокі випадки, коли «гвинтом» чи феном зрідка «балуються» люди віком близько 50. Крім руйнування судин, тромбофлебіту та іншого, при ін’єкційному вживанні стимуляторів/солей ниркова недостатність гарантована вже через кілька років.

Чесно кажучи, особисто мені літні залежнi від стимуляторів не зустрічалися. Стимуляторна наркоманія це де-факто є токсикоманія. Надзвичайно висока токсичність і раптові наслідки – невід’ємна сторона стимуляторів, виготовлених із підручних кустарних засобів і прекурсорів. Потужні судинозвужувальні властивості змушують споживачів «закриватися» седативними речовинами, такими, що розширюють судини, і ці так звані «гойдалки» елементарно не дозволять судинам, що регулярно засмічуються хімічними і механічними шлаками, звужуватися і розширюватися тривалий час. Як правило, це призводить до мікроінсультів, енцефалопатії тощо.

Однак, слід враховувати особливості вітчизняної наркосцени. Багаторічне вживання «кустарного героїна», ацетильованого опію, як правило, з димедролом, майже всім споживачам відгукнулося не тільки перерахованими проблемами, а й закальцинувало вени, капіляри, крихкість яких фактично не дає змоги відновлювати еластичність. Крім цього, сьогодні остеопороз буквально калічить «старих пацієнтів», але наявні методи лікування, що відновлюють кістковий мінеральний баланс, паралельно продовжують руйнувати судини…
Приймаючи метадонову терапію, дозу слід витримувати і намагатися не виходити за межу. Але є й суб’єктивні причини, через які «монотерапія» одним метадоном не дає змоги дотримуватися приписів щодо дозування, призначеного лікарем. Причини – низька якість препарату, індивідуальні особливості організму.

Так, метаболізм сповільнюється з віком, а ПАР навпаки – «розкриваються» і діють швидше. Якщо раніше дія речовин починалася, наприклад, через 20-30 хвилин, то з віком дія речовини починається і відчувається вже через 15-20 хвилин. Дійсно, з віком накопичуються хронічні захворювання і ми змушені приймати багато різних препаратів, які часом несприятливо взаємодіють один з одним. Окремо слід це враховувати пацієнтам ЗПТ. Метадон – потужний опіат та анальгетик і діє тривалий час, але навіть прийом антибіотика посилює його дію, не кажучи вже про транквілізуючі та заспокійливі препарати. Тому кожну з прописаних речовин не слід вживати одночасно, а приймати окремо з проміжком хоча б у 2-3 години.

Слід враховувати і ще один суворий аспект впливу суто традиційної наркосцени. Так вживання комбінації різних ПАР практично у 90% споживачів призвело до полінаркоманії. За визнанням сотень пацієнтів ЗПТ (на наркофорумі, сайтах, соцмережі) 8 з 10 паралельно приймали «соннат» як до вступу в програму ЗПТ, так і після. Відомі численні факти прийому зопіклону від найпершого дня і до сьогодні (і з метадоном, і з буприком). Причини – переважно неякісні препарати. Але також відчуття дискомфорту при неправильно підібраних лікарями дозах.
Лікарям слід цінувати довіру пацієнтів і намагатися не робити жодних дій, не приймати рішень тощо без відома пацієнта. Приклад. Лікар із найкращих спонукань хотів поцікавитися долею пацієнта, який пропустив кілька візитів, і не придумав нічого кращого, ніж з’ясувати причину, зателефонувавши на роботу підопічного. Під час бесіди з’ясувалися цілком об’єктивні причини, але пацієнта звільнили з роботи. Аналогічні дзвінки рідним і подібні «ведмежі послуги» згубили багато доль. Довіра – річ обопільна!
І ще дещо. Не варто боятися довіряти пацієнтам взяти венозну кров самостійно.

Наостанок порада, яка підходить усім 50+ і 60+ не бійтеся розкрити свій статус лікарям.
У цьому «поважному віці» приховувати свій наркозалежний статус – безглуздо. Стигма щодо літніх не така руйнівна, як у юному віці. «Бабусі на голці» або «Дідусі-наркомани» – стали нашою реальністю і вже сам цей факт впливає на суспільство і робить суспільство більш толерантним до ЛЖН. Але нам самим слід дотримуватися охайності, ввічливості та відповідати віку.

Павло Куцев

При підготовці статті використовувались матеріали брошури Альянсу громадського здоров’я «ПАР та похилий вік», автор – А. Волик, м. Київ, 2023 р.