Про це йдеться в новому звіті, опублікованому в середу двома організаціями, які критично ставляться до війни з наркотиками.
47-сторінковий документ, спільно опублікований Альянсом з наркополітики (DPA) та Міжнародною організацією зменшення шкоди (HRI), складається з так званого «аналізу даних про рух коштів», в якому розглядається розподіл витрат на боротьбу з наркотиками між різними урядовими відомствами, а також тематичні дослідження з Колумбії, Мексики та Філіппін.
Автори пишуть, що аналіз «демонструє, як допомога США підтримала і розширила руйнівні і смертоносні антинаркотичні заходи в країнах з низьким і середнім рівнем доходу по всьому світу».
Цифра в 13 мільярдів доларів, йдеться у звіті, «це більше грошей платників податків, ніж уряд США витратив за це десятиліття на початкову освіту або водопостачання і санітарію в країнах з низьким і середнім рівнем доходу», а також більше, ніж іноземна допомога США за той же період «для всієї Південної Африки або Центральної Америки».
Це також «приблизно в 300 разів перевищує загальний обсяг зовнішньої допомоги США за це десятиліття для організацій з захисту прав жінок у країнах з низьким і середнім рівнем доходу по всьому світу», – додається в повідомленні.
В електронному листі щодо звіту DPA зазначає, що ця тема є «особливо актуальною, оскільки обраний президент Трамп і члени його адміністрації погрожують посилити глобальну війну з наркотиками і посилити каральні заходи на міжнародних ринках наркотиків».
Тільки на 2025 фінансовий рік, йдеться у звіті, президент Джо Байден «запросив 1 мільярд доларів на міжнародну “антинаркотичну” діяльність», з яких близько половини (480 мільйонів доларів) буде виділено Управлінню з боротьби з наркотиками (DEA), тоді як близько 350 мільйонів доларів отримає Державний департамент.
«Роль Сполучених Штатів в експорті руйнівної війни з наркотиками в інші країни не має собі рівних», – зазначають DPA та HRI в резюме результатів дослідження. »
«З 1971 року США витратили понад трильйон доларів на війну з наркотиками, надаючи пріоритет правоохоронним заходам і стимулюючи масове ув’язнення в межах своїх кордонів», – йдеться в доповіді. «Вони також відіграють провідну роль у просуванні та фінансуванні каральних заходів проти наркотиків на міжнародному рівні».
Що стосується грошей, виділених на глобальні зусилля з надання допомоги, то в доповіді йдеться про те, що зростаючий обсяг фінансування війни з наркотиками «надходив навіть з тих самих бюджетів офіційної допомоги розвитку США, які повинні були допомогти покінчити з глобальною бідністю і підтримати інші цілі сталого розвитку».
З 2013 року «більша частина з близько 1 мільярда доларів офіційної допомоги розвитку», призначеної на боротьбу з наркотиками, додається в доповіді.
Окремий звіт HRI, опублікований близько року тому, показав, що з 2012 по 2021 рік 30 країн-донорів витратили 974 мільйони доларів міжнародної допомоги на боротьбу з наркотиками. З них 70 мільйонів доларів було витрачено в країнах, де за вживання наркотиків передбачена смертна кара.
Як і в новому звіті, попередній аналіз показав, що США лідирують серед усіх країн за обсягом фінансування глобальної допомоги, виділивши близько $550 млн. На другому місці – Європейський Союз (282 мільйони доларів), далі йдуть Японія (78 мільйонів доларів) і Велика Британія (22 мільйони доларів).
З погляду шкоди від війни з наркотиками, новий звіт вказує на «порушення прав людини, зростання рівня захворюваності на ВІЛ, повітряну фумігацію токсичними хімікатами та мілітаризоване реагування в різних регіонах».
У Колумбії, наприклад, повітряна фумігація призвела не лише до знищення посівів, але й до переміщення населення та заподіяння шкоди здоров’ю місцевих мешканців.
На Філіппінах, де відбувалися самосуди над споживачами та розповсюджувачами наркотиків, мільйони грошей USAID пішли на фінансування того, що у звіті називається «примусовою реабілітацією» споживачів наркотиків. Тим часом, йдеться у звіті, рівень захворюваності на ВІЛ різко зріс, причому в період з 2010 по 2021 рік у країні спостерігається найвищий приріст в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
«За оцінками, 29% споживачів ін’єкційних наркотиків на Філіппінах живуть з ВІЛ, – йдеться у звіті, – але багато послуг зі зменшення шкоди недоступні: «Стерильний ін’єкційний інструментарій вважається незаконним Філіппінським комітетом з небезпечних наркотиків і тому важкодоступним».
У Мексиці, тим часом у звіті йдеться про те, що відстежити витрати США на війну з наркотиками досить складно. Попри те, що країна є однією з найбільших цілей антинаркотичних зусиль, значна частина загальнодоступної інформації про витрати на боротьбу з наркотиками редагується.
Almost $13 billion of U.S. taxpayer money has been allocated to international “counternarcotics” activities since 2015. That’s more than was spent on international education, water supply, sanitation, and women’s rights.
— Drug Policy Alliance (@DrugPolicyOrg) December 4, 2024
Фінансування антинаркотичних зусиль також сприяло більш збройній і жорстокій війні з наркотиками, йдеться в доповіді, в якій посилення мілітаризації названо «визначальною рисою мексиканської війни з наркотиками, яку підтримують США». Заохочувані адміністрацією США, президенти Мексики, що змінювали один одного, посилювали роль військових у боротьбі з наркоторгівлею, а також у вирішенні інших цивільних завдань.
Підтримка США мексиканської війни з наркотиками «мала руйнівний вплив на громади», – підсумовують DPA та HRI, – «сприяючи мілітаризації правоохоронних органів, зростанню насильства, репресій та ерозії демократичних інститутів».
Обидві організації завершують звіт переліком рекомендацій для федерального уряду, громадянського суспільства США, журналістів і платників податків загалом.
Щодо уряду, то у звіті міститься заклик до чиновників «відмовитися від каральних і заборонних режимів контролю над наркотиками» і припинити використовувати іноземну допомогу «як “важіль” і засіб тиску на країни з низьким і середнім рівнем доходу для прийняття або збереження каральних заходів у відповідь на наркотики».
Звіт також закликає до інвестиційних досліджень, фінансування науково обґрунтованого лікування та зусиль зі зменшення шкоди, орієнтованих на дотримання прав людини, включаючи скасування заборони на використання федеральних коштів для закупівлі шприців.
У звіті також йдеться про необхідність підвищення прозорості, і не тільки уряду рекомендується бути більш відкритим, але й журналістам та організаціям громадянського суспільства вимагати більшої підзвітності щодо того, як витрачаються кошти платників податків.
У звіті йдеться про те, що ЗМІ повинні «проводити подальші глибокі розслідування того, як американські гроші витрачаються на міжнародний контроль над наркотиками, зокрема, як це було обґрунтовано, які результати були досягнуті, а також які прямі чи непрямі наслідки, що могли підірвати інші цілі або правила надання допомоги».
Що стосується самих платників податків, то у звіті йдеться про те, що громадяни повинні «вимагати чесності та прозорості в міжнародних витратах уряду, в тому числі з обмежених бюджетів допомоги» і вимагати, щоб більше державних коштів «йшло на науково обґрунтовані заходи, спрямовані на охорону здоров’я і права людини, а не на каральний контроль над наркотиками за кордоном».
Інша група, Міжнародна коаліція з реформування наркополітики та екологічної справедливості, опублікувала минулого року звіт про шкоду нарковійни для довкілля, попереджаючи, що зусилля, спрямовані на боротьбу зі зміною клімату, повинні поєднуватися з реформуванням наркополітики.
У той час як політики, уряди, неурядові організації та активісти працюють над розробкою термінових заходів для захисту тропічних лісів, які є одними з найбільших поглиначів вуглецю на планеті, у звіті йдеться, що «їхні зусилля будуть безуспішними, доки ті, хто займається захистом навколишнього середовища, не визнають слона в кімнаті і не почнуть боротися з ним», а саме: «глобальною системою криміналізованої заборони наркотиків».
Органи Організації Об’єднаних Націй (ООН) також закликали відмовитися від каральної наркополітики, яка, на їхню думку, призводить до зростання більш широкої шкоди.
У заяві спеціальних доповідачів, експертів і робочих груп ООН на початку цього року йдеться про те, що нарковійна «призвела до низки серйозних порушень прав людини, задокументованих низкою експертів ООН з прав людини протягом багатьох років».
«Ми колективно закликаємо держави-члени і всі структури ООН поставити докази і спільноти в центр наркополітики, перейшовши від покарання до підтримки, і інвестувати в повний спектр науково обґрунтованих медичних втручань для людей, які вживають наркотики, від профілактики до зменшення шкоди, лікування і подальшого догляду, підкреслюючи необхідність добровільної основи і повної поваги до норм і стандартів в області прав людини», – йдеться в заяві.
У заяві експертів ООН також згадується низка інших звітів, позицій, резолюцій та дій агентств ООН на користь пріоритету профілактики та зменшення шкоди над покаранням.
Наприклад, у ній згадується так званий «знаковий звіт», опублікований спеціальним доповідачем ООН з прав людини, який закликав країни відмовитися від кримінальної війни з наркотиками і натомість прийняти політику зменшення шкоди, таку як декриміналізація, місця споживання під наглядом, перевірка наркотиків і широка доступність препаратів для усунення наслідків передозування, таких як налоксон, а також перейти до «альтернативних регуляторних підходів» щодо речовин, які наразі перебувають під контролем.
У звіті зазначається, що «надмірна криміналізація, стигматизація та дискримінація, пов’язані з вживанням наркотиків, є структурними бар’єрами, що призводять до погіршення стану здоров’я населення».
Адвокація реформування глобальної війни з наркотиками відбувається в той час, коли міжнародні організації та національні уряди в усьому світі розглядають можливість коригування своїх підходів до контролю та регулювання наркотиків.
Наприклад, наприкінці минулого року 19 країн Латинської Америки та Карибського басейну опублікували спільну заяву, в якій визнали необхідність переосмислити глобальну війну з наркотиками і натомість зосередитися на «житті, мирі та розвитку» в регіоні.
Рік тому в окремій доповіді спеціальних доповідачів ООН зазначалося, що «війну з наркотиками можна розуміти значною мірою як війну з людьми».
«Її вплив найбільше відчувають на собі ті, хто живе в бідності», – йдеться в доповіді, – “і вона часто перетинається з дискримінацією, спрямованою на маргіналізовані групи, меншини та корінні народи”.
У 2019 році Рада керівників ООН (CEB), яка представляє 31 установу ООН, включаючи Управління ООН з наркотиків та злочинності (УНЗ ООН), прийняла позицію, яка передбачає, що держави-члени повинні проводити науково обґрунтовану, орієнтовану на охорону здоров’я політику щодо наркотиків, а саме – декриміналізацію.
.gif)
