Низькі дози і мікродозування кетаміну – способи застосування речовини з метою лікування психічних порушень, що з’явилися порівняно недавно. Відомий дисоціатив, можна сказати, “пережив ребрендинг” за останнє десятиліття і перестав сприйматися лише як засіб для наркозу.
Нова хвиля популярності речовини настала завдяки кетаміновим клінікам у США, а також нещодавнім висловлюванням Ілона Маска, який заявив, що кетамін видається йому більш вдалим засобом від депресії, ніж традиційні ліки. У рекреаційному середовищі дисоціатив знайшов своє застосування ще в 70-х (а до України дістався в 90-х), переважно в клубній (рейв) культурі.
Хоча його часто використовують на вечірках, багато споживачів, особливо ті, що побували у K-Hole (специфічний стан на високих дозах), навряд чи погодяться, що він має антидепресивні або значущі приємні ефекти.
Ще багато лікарів дивуються, що наркозний препарат, після якого часто спостерігаються галюцинації та блювота, може якимось чином сприятливо вплинути на психіку. Тоді в чому справа?
Спершу потрібно згадати, що являє собою кетамін. Серед медиків його негласно називають “жахом фармаколога”, оскільки в ньому поєднується безліч механізмів дії.
Коротко про основні:
Ключове – роз’єднання роботи ділянок мозку, тобто він одночасно стимулює одні ділянки і пригнічує інші. Кетамін – антагоніст NMDA-рецепторів (глутаматних), блокує передачу імпульсів між спинним і головним мозком.
У підсумку порушується чутливість – тому, наприклад, людина не відчуває болю (анальгезія), але в той самий час активна лімбічна система, що відповідає за емоції, відчуття, пам’ять.
Цим пояснюється дисоціація і пов’язані з нею рекреаційні ефекти, що залежать від дози. Наприклад, навколо смертні переживання і галюцинації споріднюють кетамін із психоделіками. З останніми у нього нещодавно знайшлася спільна риса – вплив на нейропластичність.
Але де ж тут депресія? Зовсім близько. По-перше, завдяки новим нейронним зв’язкам змінюється процес сприйняття пам’яті, травматичних переживань і суїцидальних думок, а також зменшуються наслідки стресу. Антидепресивний ефект від одного приймання настає швидше і навіть сильніше, ніж у деяких АДП, але короткочасно.
Це ж узгоджується з позицією MAPS, у чиїй статті основним ефектом кетаміну називають здатність “перемикати” свідомість з одного фіксованого стану розуму на нову перспективу. До слова, стосується це і залежностей. А по-друге, речовина підвищує вироблення дофаміну – відомого регулятора мотивації та емоцій, дефіцит якого спостерігається при депресії.
Кращим вважається діапазон 0,05 – 0,7 мг/кг. Останнє дозування використовується в клініках, зазвичай ін’єкційно, сублінгвальне або перорально (малі дози). Дози 0,05-0,1 мг/кг частіше вибираються любителями інтраназального споживання (мікродози).
Така кількість не втрачає в корисних властивостях, при цьому неприємні відчуття (дисоціація) і побічні ефекти сходять нанівець. Утім, мінімальні ризики на кшталт психотичних порушень або інтоксикації все одно залишаються.
Препарат виступає і хорошим анальгетиком для осіб із хронічним болем. У 2019 році FDA (США) схвалило назальний спрей з ескетаміном для лікування важких депресій, а по країні щосили відкривалися кетамінові клініки. Частина з них встигла вже збанкрутувати.
Основна причина – вкрай висока вартість лікування ($1-3 тис. за один сеанс), яка спонукала людей проводити терапію самостійно. Так, з’явилося чимало літератури від лікарів, де описані рецепти домашньої терапії.
“Повернення” кетаміну в науку – цікавий приклад того, як звичний багатьом фахівцям препарат, але розглянутий через призму ПАР, може заграти досі небаченими, психоделічними фарбами на благо людям.
.gif)
