В опитуванні, проведеному серед 669 дослідників із 43 країн, з’ясувалося, що 86% респондентів будь-коли вживали наркотики, а 47% – в останні три місяці. Однак лише 11% відкрито зізнавалися в цьому у своїх наукових роботах. Мовчання пояснюється стигмою, пов’язаною з вживанням наркотиків, оскільки багато хто побоюється, що розкриття такого досвіду поставить під сумнів об’єктивність їхніх досліджень.
Респондентів залучали через електронну пошту, соціальні мережі, рекомендації та рекламу організацій, що займаються проблемою наркотиків. Багатьох учасників було виявлено за допомогою аналізу літератури за дослідженнями, опублікованими з січня 2018 року по червень 2021 року.
Демографічний профіль учасників дослідження показав, що їхній середній вік становить 41,8 року (середньоквадратичне відхилення = 12,0). Більшість респондентів ідентифікували себе як цисгендерні (52,2% жінок і 42,8% чоловіків) і гетеросексуальні (73,3%). Серед жителів США, які брали участь у дослідженні, 77,8% ідентифікували себе як білі. Більшість учасників (87,5%) мали післявузівську освіту.
Серед найбільш вживаних наркотиків за все життя дослідників лідирують марихуана (81,8%), галюциногени (50,2%), кокаїн (45,7%) і МДМА, відомий як екстазі (42,3%). В останні три місяці найчастіше вживали марихуану (34,8%), КБД (10,6%), галюциногени (9,7%) і кокаїн (6,4%).
Дослідження також показало, що респонденти частіше говорили про наркотики, які легалізовані або декриміналізовані в їхньому регіоні, як-от марихуана, порівняно із забороненими речовинами, наприклад, кокаїном або героїном. Крім того, опитувані були більш відкриті в обговоренні вживання наркотиків іншими людьми, навіть якщо приховували власний досвід.
Опитування також виявило, що соціальні відносини відігравали ключову роль у рішенні дослідників ділитися інформацією про свій досвід. Вони воліли обговорювати це з колегами, які не могли б негативно вплинути на їхню кар’єру.
Серед тих, хто не вживає наркотики, багато хто вважав, що їхня стриманість не має особливого значення, а деякі дотримувалися думки, що стриманість має бути нормою. Деякі респонденти навіть відчували стигматизацію через відсутність досвіду вживання наркотиків.
Думки про те, чи важливе вживання наркотиків самими дослідниками для їхньої роботи, різнилися залежно від особистого досвіду респондентів. Ті, хто вживав наркотики, вважали, що це може збагатити їхні дослідження, тоді як ті, хто утримувався, вважали, що це не впливає на наукові питання.
Автори дослідження наголосили на важливості включення особистого досвіду в наукові роботи, зазначаючи, що неможливість обговорювати цей досвід відкрито обмежує дослідницькі питання і загальну базу знань. Дослідження стало одним із перших, що емпірично довело існування атмосфери «не питай, не кажи» в науковій сфері, пов’язаній із наркотиками. Автори закликають до більш відкритого діалогу, щоб уникнути упередженості та підвищити об’єктивність досліджень у цій галузі.
.gif)
