Мак в Україні: минуле і сьогодення

Не зрозуміло, в якій частині світу вперше відбулося одомашнення дикого пращура опійного маку. Найбільшу різноманітність геному опійного маку було виявлено в Ірані, Афганістані та Індії. Такий розподіл вказує на те, що культивування виду активно провадилося у цьому районі. Згідно з археологічними даними, культивування опіумного маку було звичайним явищем у неолітичній Європі. Близько 5300-5200 до н. е. почалося поширення рослини із Західного Середземномор’я у напрямку Північної та Центральної Європи.

Не менш загадковою є і назва рослини. Слово «мак» із прадавніх часів присутнє у багатьох слов’янських мовах (українській, польській, чеській, болгарській, словенській та інших), а також латиській, грецькій («мекон», «макон»), німецькій та ін.

Лінгвісти сперечаються про значення давньогрецького «мекону»: деякі з них вважають, що рослина була названа так через свою довжину («мекос»). Давньогрецький поет, граматик та лікар II століття до н. е. Нікандр Колофонський вважав, що слово «мекон» походить від «меконейн», що означає «не здіймати пил», тобто не бути активним. Нібито під цим розумілася здатність опіуму сповільнювати травлення. Сучасні вчені вважають ці версії сумнівними. На думку деяких дослідників, варіації слова «мак» походять зі зниклої середземноморської (доіндоєвропейської) мови, але це лише припущення.

Коли опійний мак почали вирощувати в Україні?

Історик Микола Аристов у книзі «Промисловість Стародавньої Русі» пише: «У XI столітті у Києві сіяли мак, бо він був у вжитку у київських ченців». Повідомляючи ці дані, Аристов посилається на житіє преподобного Феодосія Печерського, що входить до Києво-Печерського патерика, основна частина якого була створена в першій третині XIII століття. У житії, зокрема, сказано: «…у цей час настали дні великого посту. У перший тиждень такої суворої помірності, за статутом преподобного отця нашого Феодосія, у п’ятницю для братії, як для подвижників, що так багато попрацювали, повинні були подавати на трапезі хліби з чистого борошна і до них мед і мак».
Не тільки в монастирях, а й у звичайних родинах у святкові дні окрім звичайного хліба подавали здобний, що випікався з медом та маком. З додаванням маку готували весільні пироги, а також кутю на Великдень та Різдво, хоча окремі історики повідомляють, що мак почали додавати у кутю лише у XVI столітті.

Мак у Польсько-Литовський період

У XIV столітті землі Київської Русі увійшли до складу Польсько-Литовської держави.
1532 року польський лікар і ботанік, доктор медицини Шимон з Ловича опублікував першу друковану польську книгу про властивості рослин – De herbarum virtutibus. Вона містила опис опійного маку латинською мовою та його зображення. Авторство книги приписують Емілію Макру, латинському поетові та вченому часів ранньої Римської імперії. Шимон доповнив його роботу латинсько-польським словником трав. Макр описав мак снодійний і мак-самосівку і зазначив, що перший різновид маку має набагато більшу цінність за вмістом цілющих речовин. Він також відзначав використання соку з макових голівок, висушеного на сонці. За словами автора, з зерен маку роблять масло з неприємним смаком, яке лікує від безсоння, а маковий сік, змішаний із молоком, допомагає від кашлю. Макр також зазначив, що подрібнене листя маку використовують для приготування припарок, що полегшують біль у горлі або подразнення голосових зв’язок.
Багато відомостей про властивості маку та зображення рослини містила книга про рослини польською мовою «O zio?ach i ich mocy»(«Про трави та їхню силу»), яку в 1534 році видав ботанік і лікар Стефан Фалімірж, русин за походженням.

Його праця складається з двох розділів. У першому подано опис трав та їхньої лікувальної дії; другий розділ оповідає про настоянки, їх приготування та вживання. В кінці книги міститься «Час збирання трав, квіток, насіння та плодів».
Автор рекомендував від безсоння наносити на чоло пластир із макових зернят, грудного жіночого молока та яєчного білка. Також він зазначав, що в аптеках на той час продавали опіумний сироп з макових зерен, змішаних з екстрактом лакриці, гуміарабіка та аніса.
Фалімірж попереджав, що страви чи препарати з маку можуть робити людину кволою та послаблювати пам’ять. Один з рецептів його книги – це подрібнене листя опійного маку з оцтом, яке вживають як анальгетик і протипухлинний засіб.

Окрема глава книги Фаліміржа присвячена опіуму. Автор навів численні рецепти опіумних препаратів і зазначив, що опіум застосовують для боротьби з безсонням, він лікує виразки внутрішніх органів, подразнення очей, а також втамовує головний біль.

У 1595 році у Кракові було видано великий гербарій Herbarz Polski, що містить безліч малюнків та описів рослин. Автор гербарію, польський ботанік Марцін Ужендув, окремо описує «мак, який сіють» (опійний мак) та «маленький польовий мак» (мак-самосівка), а також розмістив зображення обох видів.
Марцін процитував давньогрецького лікаря Діоскорида, який рекомендував накладати на хворі місця пластир, що містить подрібнені голівки маку. Також Діоскорид радив додавати у вино макові голівки і доводити суміш до кипіння, після чого використовувати як снодійний і седативний засіб.

У гербарії Марцін розмістив і власні рецепти: хворі ноги тримати у воді, в якій кип’ятилося макове листя та голівки. Щоб позбавитися кашлю, автор рекомендував пити такий настій з медом. На думку Марціна, опійний мак помічний від головного болю, болю у вухах, запалення очей та вагінальних виділень.
Найвичерпніший опис маку та його фармакологічних властивостей знаходимо у книзі польського ботаніка Шимона Сиреньського «Гербарій корисних рослин», виданої в Кракові 1613 року. Вона містить описи 765 рослин, здебільшого лікарських, та їхнє використання у домашньому господарстві, ремеслах та ветеринарії. Практичний характер праці підкреслює довга назва «Гербарій, з якого можна дізнатися, що він призначається лікарям, фармацевтам, цирульникам, кінним лікарям, майстрам, садівникам, кухарям, шинкарям, господарям, нянькам, панам і панянкам». У «Гербарії» можна знайти не тільки рецепти рослинних ліків, а й рецепти страв, способи боротьби зі шкідниками, лікування худоби тощо, тут також записані старовинні народні звичаї та обряди, пов’язані з рослинами. До більшості описів додаються гравюри на дереві із зображеннями рослин, що містять малюнок квітучої рослини з коренем, плодами та насінням. Враховуючи стан знань того часу, поради, що містяться в книзі, давали шанс на одужання для багатьох пацієнтів.

Маку присвячено два розділи книги: в одній представлений мак-самосівка, в іншій – опійний мак. Сиреньський докладно описує ареали поширення цих двох видів: «маленький польовий мак» росте серед злаків, у канавах вздовж доріг серед полів, тоді як «садовий мак» (опійний) – на полях і у садках, у кількох різновидах, один з яких має великі голівки. З цього останнього різновиду отримують опіум. Сиреньський рекомендує опійний мак як снодійний (зварені у вині макові голівки – рецепт Діоскорида) і для «видалення лейкоми з очей худоби» (листя маку, розтерті з оливкою, прикладали до очей – рецепт Плінія). Також автор описує страву з макових зернят, обсмажених з олією та овечим сиром, і згадує, що її їдять в Італії, де він мешкав кілька років.
Сиреньський описує безліч варіантів застосування опійного маку в медицині та в кулінарії. Наприклад, він наводить рецепт макового супу з «приємним смаком, але не надто поживного», а також рецепт єврейської страви з макових зернят, обсмажених з медом та перцем.
Книга містить і численні рецепти солодощів з макових зернят, розтертих з вареним солодким вином, у суміші з екстрактом кореня солодки, гуміарабіком, мигдалем, плодами айви, крохмалем та цукром.

Сиреньський радить настій та настоянку маку як засіб від меланхолії, кровохаркання, головного болю та кашлю. Опіум автор рекомендує застосовувати лише у виняткових випадках, як ліки від сильного болю та безсоння. Крім того, він критикує аптекарів, які продають опіум без обмежень, оскільки, за його словами, зловживання опіумом призводить до того, що «послаблюється дух, що оживляє тіло», погіршується пам’ять, у людини починає «труситися голова», погіршується зір, а у чоловічих статевих органах виникає подразнення. З усього масиву інформації про опіум, зібраного Сиреньським, можна виділити цікаву розповідь про турецький маковий напій «маслок», яким напували солдатів, особливо яничарів, щоб сповнити їх мужністю. Автор зазначає, що «маслок» часто викликає «надмірне збудження».

Цікаво, що у «Літописі Величка» вигляд козацького війська після перемоги у Корсунській битві 1648 року над польською армією Потоцького порівнюється з «нивою, засіяною і проквітлою чудовим голендерським чи волоським маком».

Мак у народній магії

Етнографічні джерела України засвідчують, що мак був універсальним засобом для захисту від усілякої нечисті, зокрема упирів чи ходячих небіжчиків.
Для боротьби з ними мак використовували у чистому вигляді або у поєднанні з іншими засобами на кшталт забивання осикового кілка. Використання маку для захисту, як правило, обмежувалося локусами житла та могили, рідше – дороги під час похорону. Є повідомлення про обсипання покійника в труні, поміщення маку в труну у вузлику або розсипом, посипання могильної ями.
Букет-маковійчик в хаті – захист від всього лихого. Він служив оберегом, покликаним завадити відьмі завдати шкоди родині та господарству. Зернинами маку з букету обсипали долівку в хаті, обістя, ворота, хлів.
Найчастіше захисту від відьом потребувала корова, її також обсипали маком поруч із хлівом. Торбинку з маком могли привішувати до її рогів, або засипали зернята в просвердлений ріг. Здійснювалися ці дії на Юрія, під час першого вигону в поле, на Купала, коли корова телилася, щоб відьми не забирали молоко у сусідських корів. Є також згадки про застосування цих ритуалів на Всеношну, Благовіщення, перед Пасхою.

Мак використовували не лише для того, щоб завадити відьмі, а й для того, щоб нашкодити їй. Так, маком чи коноплями посипали дорогу, де йдуть корови. Корова відьми або не може переступити через цю перешкоду (так дізнаються, хто в селі відьма), або її молоко стає червивим. Втім, є поодинокі згадки, що відьма й сама може використовувати мак та коноплі для своїх підступів.
Обсипають маком хату і щоб вивести домовика, який шкодить. Небажані його прояви зазвичай зводяться до того, що він грюкає, свистить, заважає спати, вищиряється, ходить по хаті, лякає, торкається, показується візуально і т.п. У Куликівському районі Чернігівської області було зроблено запис про обсівання маком могили померлої на Зеленому тижні – щоб у русалки не пішла. На Житомирщині маком посипали будинок від летючого змія.
У весільних обрядах мак сипали в панчоху нареченій, давали із собою макову голівку для захисту від чаклунів та зурочення.

Мак у народній культурі

У справжньому українському вінку має бути 12 рослин: безсмертник, ромашки, незабудки, хміль, волошка, червоний мак, чорнобривці, любисток, деревій, мальви, китиці калини та барвінок.
Маки символізували пролиту кров, їх вплітали лише ті дівчата, у яких загинув хтось із рідних. З іншого боку, парну кількість маків додавали, щоб рід не переводився.

Мак у радянській Україні

На землях України олійний мак здавна культивувався як городня рослина, а у ХІХ столітті з’явився у польовій культурі. «Мак розводять у Київській та Подільській губерніях повсюдно на городах, а в полях його висівають у деяких селищах Черкаського, Канівського, Липовецького та Бердичівського повітів», – писала «Землеробська газета». Наприкінці XIX століття насіння маку експортували до країн Західної Європи. Відомо про успішні спроби вирощування опійного маку в Київській губернії – опіум з нього вирізнявся високою якістю.
У СРСР терміном «опійний мак» позначали південні підвиди снодійного маку: тяньшаньський, китайський, джунгарський, тарбачатайський, південноазійський і малоазійський зі значною кількістю алкалоїдів опію, насамперед наркотично активних – морфін, кодеїн, і використовують для отримання опію. Олійним або харчовим маком називали ті сорти, що були отримані від підвиду мак євразійський (Papaver somniferum subsp. Eurasiaticum) та використовували для одержання насіння та олії.
Між опійним та олійним маком немає принципової різниці, обидва різновиди містять морфін, кодеїн та інші алкалоїди, лише у різних пропорціях. Існують сорти олійного маку, у висушених коробочках, стеблах та коренях («маковій соломці») яких може міститися до 0,5% морфіну і 0,01% кодеїну.
Насіння дещо відрізняється за кольором: у опійних сортів воно біле або світло-жовте, а у олійних – блакитно-сіре, брунатне, чорно-сіре. Крім того, кількість соку в олійному маці набагато менша, ніж у снодійному, або ж він відсутній зовсім. Листя олійних сортів тонше, тоді як у опійного маку воно грубше, іноді шкірясте. Розрізняються ці рослини і поверхнею насіннєвої коробочки. У опійних сортів вона гладенька, а в олійних – горбкувата.

Український олійний мак культивували головним чином для отримання насіння та олії, але коробочки використовували у фармацевтичній промисловості. На їхній основі виготовляли велику кількість медичних препаратів.
В УРСР у 1930-х–1970-х pp. олійний мак займав від 10 до 14 тис. га. Найбільше площ під нього відводили у Київській, Полтавській, Вінницькій та Хмельницькій областях.
До середини 1980-х років наркотизація населення СРСР досягла такого рівня, що у 1987 році Рада Міністрів СРСР видала Постанову №695 «Про заборону посіву та вирощування громадянами олійного маку».

Після цього Уряд України затвердив «Національну програму протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу» та доручив Українській академії аграрних наук (УААН) вивести нові низькоморфійні сорти олійного маку. Цим опікувалися вчені Інституту хрестоцвітих культур УААН: вони отримали сорти з такими назвами, як Беркут, Грей, Поділля, Герлах, Корал.
1999 року заборону на культивування олійного маку в Україні було скасовано. У 2021 році посіви маку обіймали понад 2,5 тис. га. Наразі ліцензії на вирощування маку мають десятки господарств, які працюють в Одеській, Херсонській, Чернігівській, Хмельницькій, Київській областях. Офіційно весь мак, який вирощують в Україні, є низькоморфійним. Проте трапляється всяке. Наприклад, у 2019 році в Оржицькому районі Полтавської області місцева агроспільнота засіяла територію площею 240 га маком, який за документами вважався олійним, але виявився опійним. На величезному полі зростало приблизно 350 мільйонів рослин маку. З цієї кількості можна було б виготовити щонайменше 70 тонн макової соломки вартістю 7 мільярдів гривень. Після того, як на поле наклали арешт, поліція ще півтора місяця чергувала на полі, щоб не допустити «витік нарковмісних рослин у нелегальний обіг». Потім суд ухвалив знищити рослини.

Кустарні препарати з опійного маку

Майже весь радянський період велику частку опіатного наркоринку займали аптечні препарати – героїн, морфін, омнопон, промедол, кодеїн.
І лише до 1985 року кустарно виготовлені з маку наркотики становили 57 % серед усіх наркотичних речовин СРСР.
У СРСР опійний мак здебільшого культивували в республіках Середньої Азії, в основному в районах Киргизької та Казахської РСР з сухим та спекотним кліматом. Але олійний український мак, менш вимогливий до грунтово-кліматичних умов, пошановувачі опію теж не оминали.

Із спогадів очевидця
«…Якщо у радянській Середній Азії макові поля посилено охороняла міліція, то у нас, в УРСР, контролю та нагляду практично не було. Зазвичай збирачі виїжджали «на сезон», де підрізали макові головки, збираючи витікаюче молочко на вату, бинти тощо. Частина зібраного врожаю тут же проколювалася і починалася підрізка про запас. Але сам сезон наступав після «Маковея» – сухий мак був усюди на ринках, а в селах довгий час селяни традиційно цінували саме насіння (кутя-мутя тощо), а ось соломкою в кращому разі утеплювали горища, годували кіз, але зазвичай спалювали з осіннім листям.
Загалом до початку 80-х такого поняття, що мак=наркотик в Україні не існувало. Від слова – зовсім! Куди серйозніше вважалася «мар’їванна» або, говорячи простою мовою, анаша.
Два приклади з особисто досвіду автора цих рядків. Якось (влітку 81-го) ми домовилися з бабусею, яка торгує на Печерському ринку Києва, на бартерну угоду. З мого боку – 4 кг. в’яленої каспійської вобли і пари великих копчених лящів із надісланої мені посилки від рідних, які годують сина-студента таким нехитрим способом, поки він гриз граніт науки в далекій Україні. А у свою чергу баба Міля привезла макові голівки. У величезному смугастому мішку, завбільшки з матрац. Все б нічого, але коли настав час обмінюватися, бабуся вперлася – мішка не дам, неси свою тару. Повернувся за… підковдрою, старою і з таким розрізом у вигляді ромбика. Довелося викликати допомогу)). Але це ще не все. Якось у своїх одкровеннях я вже писав, що жили ми тоді в одному будинку … на одному майданчику 2-го поверху квартирного гуртожитку Печерського РВВС (!). Якщо проходячи повз сусідів ми чули кинуте нам у слід «Живуть люди – додому мішками носять!», то далі сталося неймовірне – вже на підході на другий поверх…. голівки розсипалися і, немов за законом підлості, тієї ж миті з дверей міліцейської квартири вийшли, мабуть, на чергування, наші сусіди-міліціонери!

Далі у пам’яті збереглися уривками фантастичні спогади. Поки один мент старанно вигинався, щоб, не дай-Бог, не розчавити голівки, що розкотилися по сходах, густо нагуталіненими шузами, другий узявся взагалі… допомагати нам збирати бошки! Фантасмагорію обірвала дружина, що вийшла на майданчик і збожеволіла від побаченого, вичавила із себе: «Ой! Які ж у нас добрі сусіди!»
Як такої наркомафії, як організованого наркоринку в УРСР не було. І «бариги» та «дахи» стали з’являтися лише у другій половині 80-х–90-х років. Влітку кололи ханку, взимку варили кухнар і пили його з пігулками, здебільшого просто пригощаючи один одного, а якщо була фінансова сторона, то в основному щоб «відбити витрати».
І так було до 1982-83 р.р., коли в Україні з’явився рецепт виготовлення хімки, ширки з макової соломки. Першими зорієнтувалися найвдаліші наркомани та цигани, які організували закупівлю маку, поділивши між собою села та регіони. Але маку було так багато, а попит такий великий, що в процес швидко включилися «мусора». І, що характерно, представники кримінального світу не особливо частували навіть своїх людей, які дорвалися до регулярної торгівлі маковою соломкою (а потім готового розчину), тому що наркота була типу «впадлу».

Так склалося, що перше самостійне розслідування мого слідчого стало моєю справою за ст. 229.ч. 2 КК. Сашко був молодший за мене, було йому близько двадцяти двох років, і весь час бентежився, ніби боявся помилитися. Трохи розговорившись, Сашко, поставив мені запитання, яке, як я зрозумів, давно йому не давало спокою:
– Це правда, що ви здатні відірвати свою руку?
Я відповів, що я не знаю, тому що бажання зробити таке якось не виникало. І поставив йому зустрічне запитання, мовляв, а з чого б?..
– Якщо чесно, нас так навчали. Що наркоман може у стані афекту вирвати руку, пристебнуту кайданками, і втекти без руки!
Його аргумент ввів мене в ступор, але я знайшовся:
– Втім, знаєте – може. Може! Якщо це буде рука конвоїра.
Сашко підняв брови, але перед перервою прикував мене до батареї… двома браслетами.))

Про вартість

Спочатку мак бажаючі отримували практично безкоштовно (великий мішок сухих макових голівок, наприклад, у Димерці, що під Києвом, можно було сторгувати за 5 руб., а у Борисполі такий же 10-15), але ближче до розпаду Союзу ситуація змінилася: склянка меленого на кавомолці маку коштувала вже 10-25 рублів, до середини 1980-х років ціни в залежності від регіону злітали до 100 рублів.
Проте торгівля мішками соломкою поступово перейшла на більш вигідну фасовку – склянками. Так, склянка дрібно меленого маку наприкінці 80-х коштувала 10-16 руб. У середньому ціна склянки «соломи» дорівнювала одному кубику ширки/хімки»

У 1990-ті роки ситуація змінилася радикально: весь товар у бабусь із сіл почали скуповувати цигани та продавати втридорога, а на поля стало важкувато потрапити безкарно. У межах держпрограми боротьби з незаконним обігом наркотиків, усі поля, на яких для промислових цілей вирощували мак, почали охороняти співробітники ДСО МВС зі зброєю та собаками. За збиранням врожаю (зазвичай це відбувається в середині серпня) уважно спостерігала комісія з представників держорганів: міліції, держадміністрації та громадських організацій.
Однак рослини з полів, як і раніше, крали, тільки вже великими партіями. Після збирання мак везли на очищення, а відходи за законом мають бути зважені, повернуті на поле і спалені. Процес очищення займав весь світловий день. І за цим спостерігали міліціонери з автоматами та собаками. Але на ваги мішки із соломою відправляли лише з настанням темряви. А коли вже після зважування машина з рештками вирушає на поле, дорогою зникає щонайменше половина вантажу. Простіше кажучи, їх скуповують ті самі цигани. Комісія весь цей час перебуває на полі, але про те, що відбувається, навіть не здогадується, тим більше, що господарі агрофірм — люди гостинні. Просто на поле привозять вечерю для високоповажних гостей: сальце, картоплю, горілку. Хто ж після цього рахуватиме мішки з соломою?

Як правило, продаж соломи відбувається за згодою керівництва агрофірм, але зі скупниками безпосередньо самі аграрії не домовляються. З циганами спілкуються їхні довірені особи – ті ж таки водії вантажівок. Вони ж передають керівникам фірм отримані за товар гроші. Звичайно, у кожній машині, крім водія, обов’язково присутній міліціонер або співробітник охоронної фірми. Але він зазвичай теж у долі. І належної інформації від нього правоохоронці не одержують.
Наразі український нелегальний ринок опіатів насичується зокрема за рахунок контрабандних поставок продукції з Угорщини. Звідти ввозять не макову соломку, а маляс – смолоподібну субстанцію, одержувану випарюванням відвару з макової соломки.

По-угорськи, по-сусідськи

В Угорщині не потрібна ліцензія, щоб вирощувати мак. Культивувати мак можна так само вільно, як в Україні – вирощувати кукурудзу. У самій Угорщині макова солома не має попиту, оскільки там популярні дорожчі опіати.
Як наслідок в угорсько-українському прикордонні активно діють угруповування, що складаються з угорців та громадян України, етнічних угорців. З України до Угорщини ввозять цигарки, назад – маляс.
В останні роки для виготовлення ацетильованого опію використовують макові зерна. Вони не входять до переліку наркотичних засобів, оскільки не містять опіатів. Ацетильований опій отримують з суміші плодових коробочок, стебел, листя і макового соку. Спосіб приготування простий та займає приблизно 40 хвилин. З кілограма макових зернят можна отримати близько 8 кубів ширки.
Україна закуповує мак в Чехії, Туреччині, Австрії, Франції, Іспанії. Є мак, який використовують у харчовій промисловості, та той, який призначений для фармакологічних потреб. Користуючись дірками у законодавстві, фітоінспекція видає сертифікати на ввезення будь-якого насіння, на якому у документах напишуть, що воно харчове. В європейському маці вміст домішок може бути значним.

Постачальників маку в Україні безліч

Найбільші знаходяться у Харківській та Івано-Франківській областях. Правоохоронці розповідають, що є випадки, коли хлібовиробники купували фармацевтичний мак під виглядом харчового. Таке макове насіння дешевше. Після цього покупці почали скаржитися на гіркоту хлібобулочних виробів. Загалом, за словами поліцейських, український ринок переповнений «брудним» маковим насінням.
Щоб обмежити доступ до сировини, поліціянти пропонують внести макове насіння до переліку наркотичних речовин, заборонених до вільного ввезення та обігу, а також відрегулювати його сертифікацію. Зокрема, встановити граничний вміст опіатів.
Проте в останні роки кількість споживачів кустарних препаратів опію в Україні дедалі меншає. Літніх наркозалежних лишилося небагато, а молодь віддає перевагу стимуляторам, ейфоретикам і канабісу. До 2014 року особливо масштабного поширення макова наркоманія набула у Криму та на Донбасі, але з окупацією цих територій тамтешній ринок захопила російська синтетика. У столиці та великих містах придбати склянку соломки (250 г) можна за 250-300 гривень, куб (1 мл) ширки у столиці обійдеться у 100 гривень.

Санкції

Стаття 310 кримінального кодексу України за посів або вирощування від ста до п’ятисот рослин опійного маку передбачає штраф від ста до п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів, або арешт на термін до шести місяців, або тюремний строк до трьох років.
Посів або вирощування понад п’ятиста рослин або вирощування маку, якщо людина раніше вже була засуджена за цією статтею або здійснювала інше кримінальне правопорушення по лінії наркотиків, а також у складі групи, – від трьох до семи років.

Розміри та статистика у кримінальних справах

Макова соломка. Невеликі розміри – до 50 г, великі – від 500 г до 5 кг, особливо великі – від 5 кг.
Екстракційний опій. Невеликі розміри – до 0,5 г, великі – від 50 до 250 г, особливо великі – від 250 г.
Ацетильований опій. Невеликі розміри – до 0,005 г, великі – від 1 до 10 г, особливо великі – від 10 г.
Опій. Невеликі розміри – до 0,1 г, великі – від 50 до 250 г, особливо великі – від 250 г.

Так же таблица популярных ПАВ доступна тут

У 2021 році з 15 тис. кримінальних справ, пов’язаних з наркотиками, лише 137 справ було порушено у зв’язку з маковою соломкою, що становить 1,2% від загальної кількості, а у зв’язку з опіумом – лише 9 справ (0,1%). Для порівняння, на частку продуктів канабісу припало 60,1% (6788 кримінальних справ).
У 2018 році МОЗ України запропонувало збільшити дозволений обсяг наркотичних засобів, привівши його у відповідність до рекомендацій ООН. Мінохоронздоров’я обгрунтовувало цю пропозицію тим, що затверджені розміри в десятки разів занижені, порівняно з розмірами, які встановлено в інших країнах. Після того, як у 2010 році розмір дозволених обсягів було знижено, до кримінальної відповідальності почали притягувати не стільки торговців, скільки споживачів, які є хворими людьми та потребують допомоги. МОЗ, зокрема, запропонувало у 200 разів збільшити дозволений обсяг ацетильованого опію – з 0,005 г до 1 г. Проєкт змін було винесено на громадське обговорення. Пропозиції та зауваження щодо проєкту наказу надходили протягом місяця. Однак пропозицію міністерства не було ухвалено на законодавчому рівні, змін до КК досі не внесено.

Макс Катрич