Мескалін – перший синтезований психоделік, а також прабатько безлічі ПАР, що зберігає статус «андерграунду» серед схожих речовин. Знайомимося з цим «колючим» психоделіком докладніше.
«Це був день, яскраві спогади про який збережуться в моїй пам’яті назавжди. Цей день, без сумніву, затвердив основний напрямок мого життя». (с) А.Шульгін про перший досвід із мескаліном.
Перенесемося в дев’яте тисячоліття до н.е. Більша частина живих людей, число яких могло становити кілька мільйонів, займається полюванням і збиральництвом, а стародавні цивілізації ще не сформувалися.
Проте вчені вважають, що корінні американці вже використовували кактус пейот для різних цілей, а пізніші сліди мескаліну знайдено у бутоні рослини 5700-річної давності, знайденого в печері Техасу (США).
Мескалін – природний психоделічний алкалоїд, що міститься у кількох видах кактусів (пейот, Сан-Педро тощо) і відомий завдяки своїм сильним галюциногенним ефектам, а також тисячоліттям використання в духовних практиках.
Нині, коли психоделіки отримали новий виток розвитку і визнання з боку науки, мескалін поступається пальмою першості іншим фармакологічним побратимам (псилоцибін, LSD, DMT), хоч і згадується майже в кожній праці про подібні речовини.
Примітно, що мескалін є першим хімічно виділеним і синтезованим психоделіком: наприкінці 19 століття його вперше описав німець А.Хеффтер, який отримав титул «психонавт» за вживання відкритої ним речовини. А 1919 року її в лабораторії відтворив австралійський хімік. І все це задовго до створення А. Хоффманом LSD (1943) і виділення ним же псилоцибіну з грибів Psilocybe (1958).
Скажемо більше, мескалін – прабатько сотень сучасних ПАР із сімейства фенілетиламінів. Можна сказати, що він є батьком MDMA, 2C-, DO тощо. І все завдяки А.Шульгіну, для якого прийом речовини став доленосним і багато в чому визначив його кар’єру.
Хімічна структура мескаліну послужила для нього відправною точкою і якоюсь мірою вважалася еталоном для порівняння майбутніх ПАР. Згодом психоделік прославить О.Гакслі з книгою «Двері сприйняття» (1954), що ґрунтується на його спогадах про тріп.
Кактуси, що містять мескалін, вживаються всередину (перорально) різними способами : наприклад, у вигляді м’якоті, жування бутонів або виготовлених напоїв густої/слизової консистенції. Зустрічається і варіант подрібнення рослини для капсул.
Візитна картка речовини – це… нудота. Причому не тільки в прямому сенсі: письменник Жан-Поль Сартр перебував під враженням від мескаліну, що позначилося на багатьох його роботах, включно зі знаменитим романом «Нудота».
Що стосується побічного ефекту, то саме через напади блювоти і відчуття нудоти на початку прийом у натуральному вигляді відштовхує багатьох. Це пов’язують із надзвичайно гірким смаком рослини, у синтезованому ж вигляді блювоти не відзначається.
Самі кактуси ростуть роками, деякі можуть дозрівати і понад 20 років (пейот), що обмежує повсюдну культивацію, хоча деякі види любителі вирощують і швидше. Масовий синтез ускладнений через високу собівартість, через що речовина дорога і досить рідкісна.
А що по науці? Мескалін – серотонінергічний психоделік, що сприяє процесам нейропластичності та продемонстрував таку саму ефективність у разі депресії, тривожності, ПТСР і залежності, як і ті самі псилоцибін або LSD.
Однак досі проведено мало досліджень, де б прицільно вивчали саме його властивості речовини і виявляли його ключові відмінності (крім емпатогенних властивостей). Ймовірно, це пов’язано зі складнощами відтворення та релігійною складовою (його прийом дозволений тільки американським індіанцям у рамках священного ритуалу).
Утім, під час розвитку психоделічної науки мескалін, напевно, ще не раз з’явиться в наукових публікаціях і посяде своє місце в медицині, але поки що він і донині залишається недоступним для багатьох ПАР, що зберігає свої невідомі таємниці.
.gif)
