НЕТ принудительному лечению наркозависимых в Украине!

Как нам стало известно, в некоторых регионах Украины до сих пор присутствует практика применения принудительного лечения (ст. 96 Криминального Кодекса Украины) по решению суда к потребителям наркотиков на основании заключения эксперта-нарколога. Данная практика противоречит законодательству Украины. Письмо-разъяснение со ссылками на соответствующие нормативно-правовые акты должно помочь предупреждению нарушению прав клиентов – потребителей наркотиков.

Як нам стало відомо, в деяких областях України присутня практика застосування ст.. 96 Кримінального Кодексу України відносно споживачів наркотиків та вчинення необхідних для застосування даної статті процесуальних дій слідчими органами. Так, під час провадження досудового слідства, як докази в справі, подекуди, присутні висновки експерта (лікаря нарколога) про необхідність застосування до особи примусових заходів медичного характеру передбачених ст.. 96 Кримінального Кодексу України, на підставі якого суд у своєму рішенні щодо винності особи також передбачає застосування таких заходів. Подібні висновки надаються наркологічними диспансерами після медичного огляду, який проводиться за направленням працівників органів внутрішніх справ.

Звертаємо Вашу увагу на наступні факти та законодавче закріплення даного питання:

1. Відповідно до ст.. 96 Кримінального Кодексу України примусове лікування може бути застосовано до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
2. Відповідно до переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я № 133 від 18.07.1995 року, а саме до хвороб, що становлять небезпеку для здоров’я інших осіб, алкоголізм та наркоманія не відносяться.
3. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України 03.06.2005  N 7 Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування визнано, що алкоголізм та наркоманія не відносяться до переліку хвороб, що становлять небезпеку для інших осіб, а є соціально небезпечними захворюваннями.
4. Ст.. 76 Кримінального Кодексу України передбачає можливість покладення на особу звільнену від відбування покарання з випробування обов’язок пройти лікування від наркоманії або алкоголізму. Але таке лікування не є примусовим, так як покладає обов’язок безпосередньо на особу, а не на заклад охорони здоров’я.

Таким чином, практика  застосування ст.. 96 Кримінального Кодексу України відносно споживачів наркотиків та вчинення необхідних для застосування даної статті процесуальних дій органами дізнання та слідства, та надання таких висновків наркологічними закладами повністю суперечить чинному законодавству і  призводить до затягування проведення дізнання та слідства, порушення  прав громадян та, безперечно, створення умов для корупції.

З метою усунення таких порушень та попередження можливих випадків порушення прав людини в майбутньому пропонуємо:

А) працівникам правоохоронних органів припинити практику направлень осіб, які знаходяться під слідством, на огляд та обстеження до наркодиспансерів з метою встановлення необхідності застосування до особи примусового лікування передбаченого ст.. 96 Кримінального Кодексу України

Б) головним лікарям наркологічних закладів переглянути функціональні обов’язки лікарів наркологів та вилучити з них діяльність пов’язану з наданням висновків  про необхідність  застосування до особи примусового лікування передбаченого ст.. 96 Кримінального Кодексу України

В) начальникам установ виконання покарань вважати приписи згідно зі ст.96 Кримінального Кодексу України щодо осіб, які хворіють на алкогольну або наркотичну залежність та знаходяться у містах позбавлення волі, не виконувати як такі, що не відповідають чинному законодавству.

Г) суддям звернути увагу на неприпустимість та незаконність застосування ст.96 Кримінального Кодексу України до осіб, яким встановлено наявність захворювання на наркоманію чи алкоголізм, а також на незаконність самого вимагання надання відповіді щодо необхідності застосування примусового лікування від експертів.

Вважаємо, що врахування  цих пропозицій призведе до покращення  стану справ як у правоохоронній сфері так і у сфері охорони здоров’я щодо дотримання прав людини.